Золоте

Перша писемна згадка про село датується 1548 роком. Населення складає 642 жителі. Розміщене село на шляху з Дубровиці до Зарічного в мальовничій місцевості серед лісів та піщаних дюн вкритих сосновими насадженнями. В 1861 році золотинці є прихожанами Різдво Богородичної православної церкви міста Дубровиця. В 19 столітті в селі було 95 димів і  548 мешканців, водяний млин, каплиця на цвинтарі, 4 фільварки. На фронтах Першої світової війни приймали участь: Алексєєв Григорій, поранений 28.08 1914 року; Бугай Влас, пропав безвісти 22.10. 1914 року; Бугай Іван Нестерович пропав безвісти 08.11.1914 року; Бугай Іван, поранений, 28.08.1914 року; Дерун Іван Іванович, вбитий 09.04.1915 року; Кузько Михайло, поранений 13.04.1915 року; Кузько Василь, вбитий 18.10.1914 року; Мельник Григорій, пропав безвісти 22.10.1914 року;

      У 1918 році в  Золотому більшовик І. Гончаров організував партизанський загін, який взяв участь у Дубровицькому збройному повстанні 1918 – 1919 рр. У 1920 році був створений і діяв до вересня 1921 року  сільревком. До нього входили: голова Черпак Роман, його товариші Бугай Тимофій Черпак Іван, секретар Климчук Афанасій. Сільськогосподаських дворів було 157, в яких проживало 905 осіб. Земля сільської громади була такою: присадибна – 28 десятин, вигони – 60 десятин, орна земля – 342 десятини, сіножаті – 152 десятини, під озерами, болотами і дорогами було 4 десятини.   За часів польської окупації в селі діяв підпільний осередок КПЗБ.

Під час фашистської окупації жителі села приймали активну участь у боротьбі з ними в партизанських загонах в 1942-1944 роках та на фронті і серед них: Буба Самійло Андрійович, 1897р.н., Дерун Олександр Трохимович, 1898 р.н., Мельник Петро Гаврилович, 1926 р.н., Климчук Тит Остапович, 1925 р.н. та інші. З 1943 по 1951 рік в боротьбі з окупантами та радянською владою приймали участь і формування ОУН УПА. Від їх рук за цей період загинуло більш як 13 золотинчан  і серед них родина вчителя Чернюка Нестора (4 чол) та секретар сільської ради Дворецький Василь  Павлович. В цих формуваннях  були: Дерун Максим Миколайович, «Моряк», 1925 р.н., був членом боївки «Діброви», загинув 13.05.1947 року; Кониський Олександр Іванович, «Дніпровий», «Бруква», 1923 р.н., референт СБ Висоцького районного проводу ОУН, загинув 23.06.1947 року; Ромаш Микола Остапович, «Листок», 1922 р.н., вбитий 04.01.1947 року; Сірко Максим, «Моряк», вбитий 01.07.1947 року та інші.

       В березні  1944 року відновила свою роботу Золотинська сільсьрада, яку очолив Рожко Михайло. В селі проживає 883 особи. Розпочалося навчання в місцевій школі. Тут тоді працювали: Панченко Віра Семенівна, 20.09.1926 р.н., завідуюча; Степанович Ольга Іванівна, 04.06.1919р.н., вчитель; Пшенична Олена Кирилівна, 26.12.1925р.н., вчитель.    

       З 1945 року розпочало свою роботу Золотинське лісництво. Багато жителів села мали можливість утримувати свої родини, працюючи в лісі. До 1950 року в селі була проведена суцільна колективізація. Усуспільнене майно особистих господарств склало основу місцевого колгоспу. В селі відразу після війни працювало споживче товариство. Яке займалося постачанням промислових та продовольчих товарів та реалізацією їх через свої торгівельні заклади. Були збудовані продмаг, кафе, промтоварний магазин та інше. Золотинське ССТ (голова Орловська Л,П.) діяло до кінця 1979 року, а потім приєднане до Висоцького ССТ.

 За роки незалежності введено в дію новозбудоване приміщення загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. 21 липня 2001 року освячений новозбудований Свято- Михайлівський православний храм. За результатами ХХ відкритого обласного турніру з боксу пам’яті воїна – інтернаціоналіста Я. Губені, що проходить в м. Сарни, який відбувався 17 – 19 травня 2013 року  друге місце завоював Сергій Рожко, учень місцевої школи.

З відомих людей, що прославили село є:

      Бугай Марія Терентіївна – народила і виховала 6 дітей. Нагороджена медаллю «Медаль материнства» ІІ ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.08.1971 року);

         Гура (Мельник) Галина Михайлівна – завідуюча фельдшерсько – акушерським пунктом. В селі Золоте (тут народилася) відпрацювала 50 років. За сумлінну працю нагороджена медаллю «За трудову доблесть» та знаком «Відмінник охорони зоров’я СРСР». Удостоєна звання «Заслужений працівник охорони здоров’я УРСР;

         Оскілко Володимир Пантелеймонович, отаман, генерал-хорунжий Армії УНР, командир Північної групи військ Директорії. На початку 19 століття він працював народним учителем в селі Золоте;

        Серко Дарія Степанівна – народила і виховала 5 дітей. Нагороджена медаллю «Медаль материнства» ІІ ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.08.1971 року);

         Хомич Микола Васильович – депутат Верховної Ради України (друге скликання);

         Янковський Володимир Григорович (13.09.1954р.н.) – лісничий Золотинського лісництва державного підприємстива «Висоцьке лісове господарство». 36 років віддав служінню лісу. Нагороджений Почесною Грамотою Комітету лісового господарства України (1997), Почесною відзнакою Міністерства надзвичайних ситуацій України (1999), нагрудним знаком «За бездоганну службу в державній лісовій охороні України» - 30 років».

Список жителів села Золоте, які загинули на фронтах Другої світової війни