20 лютого - минає рік, як не стало мужнього захисника України – Миська Миколи Олександровича
20 лютого - минає рік, як не стало мужнього захисника України – Миська Миколи Олександровича. Він мужньо пішов у бій і загинув, виконуючи бойове завдання в с. Червонопопівка Кремінського району Луганської області.
Микола народився 16 грудня 1993 року у селі Людинь. Навчався у Людинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 11 класу вступив на навчання у Вище професійне училище №1 м. Рівне, де здобув професію будівельного дизайнера. В листопаді 2015 року Микола був призваний на строкову службу до Національної гвардії м. Луцьк.
З січня 2017 року брав участь у зоні АТО в Донецькій області. Із самого дитинства найулюбленішим заняттям Миколи був футбол. Згодом утворилася футбольна команда під назвою «Мисько», бо багато хлопців, які входили до складу команди мали однакове прізвище. Вони постійно їздили на змагання, неодноразово займали призові місця. Взагалі наш Герой дуже любив спорт, в багатьох змаганнях приймав участь і отримав багато нагород.
Микола був дуже справедливим, ненавидів брехню, завжди відстоював свою думку. Завжди усміхнений, привітний, щирий, товариський, веселий, всіх заряджав своєю енергією. Він не боявся ніякої роботи, кожна справа за яку брався – горіла у нього в руках. Працював як на пташиній фабриці, так і в кондитерському цеху, але найбільше пропрацював за кордоном будівельником. Саме там наш Герой почув, що почалася війна. Без вагань приїхав додому і пішов захищати свою країну. Проходив службу у 518 окремому батальйоні спеціального призначення «Дике поле». Мав звання «Старшого солдата», був помічником кулеметника позивний «Паравоз». Війна забирає найкращих, справжніх патріотів, які ні хвилини не вагаючись, стали на захист України. У Миколи залишилися мама Олена, старша сестра Тетяна, брати Максим та Павло.
У пам`яті рідних Микола залишився добрим сином, хорошим братом, щирим дядьком, який десь був суворим, десь відвертим, десь веселим, але завжди справжнім. Побратими запам’ятали його як відданого та відважного воїна. Як казав командир «Він боявся самого Бога, а ворогів – ні», завжди у важкі моменти підставляв своє плече, міг розвеселити своїх братів по духу, ніколи не скаржився, що йому важко.
Микола Мисько нагороджений (посмертно) орденом «За мужність ІІІ ступеня, за особисту мужність виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов`язку.
Указ Президента України №282/2023 від 12 травня 2023 року
З глибокою повагою та сумом у серці згадаємо в цей день нашого Героя Миколу, який загинув за Україну і кожного з нас.
Вшануймо пам'ять про нього молитвою та хвилиною мовчання.
Дякуємо тобі, наш Герою!
Вічна пам'ять Захиснику України, який не шкодуючи власного життя, захищав наш мирний сон і наше майбутнє.
Царство небесне!
Низький уклін і вічна слава!
