Окупаційний сценарій: як ворог примушує до співпраці
Щоб демонструвати світові сфабриковану підтримку українським народом російського вторгнення, агресор реалізує різні сценарії.
Окупаційна влада проводить фіктивні референдуми, організовує зрежисовані видачі гуманітарної допомоги, а також залучає особливо прихильних до співпраці в адміністративно-політичній площині та до участі у бойових діях на своєму боці.
Та загони колаборантів поповнюються не лише завдяки матеріальним благам та внутрішнім переконанням.
Є й ті, хто проти волі, не маючи альтернативного способу зберегти своє здоров’я чи життя, вчиняють протиправні дії або бездіяльність. До цієї категорії входять громадяни, що не розділяють ідей ворога, але й не мають іншого виходу, як перетнути межу закону.
Варто пам’ятати, що до постраждалих від фізичного примусу кримінальна відповідальність не застосовується.
У таких випадках стаття 40 Кримінального кодексу України захищає інтереси особи, яку змусили завдати шкоди правоохоронним інтересам. Разом з тим, дана норма не дозволяє забути про зловмисника, який все одно буде відповідати перед законом незалежно, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої він застосовував примус.
Стаття 40, п. 1 ККУ:Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
