Князь Володимир Святославич
Князь Володимир увійшов в історію нашого народу як князь-хреститель, який охрестив Русь і ввів її в орбіту християнської цивілізації та видатний державний і військовий діяч тієї епохи.
Рік народження князя Володимира (христ. ім'я Василій), сина київського князя Святослава Ігоревича та Малуші, ключниці матері Святослава княгині Ольги, невiдомий. Володимир Святославич посiв новгородський (від 969 р.), а згодом київський стіл (близько 980 р.).
Київський князь Святослав, батько Володимира, вирушаючи в свій останній похід до Болгарії у 969 році (загинув 972 р.), посадив своїх синів намісниками в трьох центрах Руської держави: Ярополка в Києві, Олега в Овручі, а Володимира в Новгороді Великому. Олег Святославич загинув у боротьбі з Ярополком, в змаганні між Володимиром та Ярополком за киïвський княжий стіл гору взяв перший. Володимир вокняжився у Києві та став единовладним правителем давньоруської держави.
Своє князювання він розпочав з реформування язичництва. Було запроваджено пантеон з шести богів на чолі з Перуном. «Повість временних літ» оповідає про це під 980 р.
У роки князювання Володимира Святославича загалом завершилося формування та об'єднання території Русі. Він остаточно підкорив племена тиверців, уличів, в'ятичів та радимичів, оволодів Червенськими містами (Перемишль, Белз, Червень, iншi), приєднав Закарпаття і Придністров'я. За його правлiння виникло Тмутараканське князівство (Керчинський і Таманський півострови). Кордони Руської держави проходили у верхів'ях Оки і Волги на сході; Сули, Сіверського Дінця, Росi - на південному сході та півдні; Дністра, Пруту, Захiдних Бугу, Двіни, Німану та Карпат - на заходi; біля Чудського озера, Фінської затоки, Ладозького та Онезького озер на півночі. Територiальної - едностi було досягнуто зокрема й через адміністративну реформу. Князь Володимир замiнив у центрах основних руських земель племінних вождiв, якi прагнули до автономії, на посадникiв - своїх синів і довірених бояр. Посадники управляли землями, чинили суд, збирали данину. Всі вищі щаблі влади потрапили до рук одного князівського роду.
Володимир Святославич реформував законодавство, доповнивши та розвинувши вiдповiдно до вимог часу норми звичаєвого права, зокрема, в господарчій сфері. Князь першим почав карбувати золоті й срібні монети (золотники і срібляники Володимира) iз зображенням образу Христа та тризуба - князівського родового знаку.
Вдався князь і до реформування у військовій сфері. Він сформував військо з дружинників-слов'ян, а для оборони від кочовиків-печенігів побудував багатокілометрові земляні укріплення та розмістив військовими гарнізонами на кордонах держави. «Змієві вали» - давні фортифікаційні споруди на південь від Києва, які колись простягалися на сотні кілометрів, також почали споруджувати за князя Володимира, справу продовжив його син, київський князь Ярослав Мудрий. На Правобережжі «Змієві вали» тягнулися на Захід від Дніпра, а на Лівому березі простягалися на схід. Зараз залишки цих оборонних споруд подекуди збереглися на Київщині, в південних районах Житомирщини і досі місцями вражають свосю монументальністю. «Змієві вали» у князівські часи - це оборонні лінії: дерево-земляні стіни, окремі укріплені населені пункти-городища і люди, які жили в городищах й обслуговували ці стіни.
На впорядкуванні язичництва справа з реформами у релігійній сфері не завершилися. У середині 980-х років Володимир почав схилятися до християнства (західні сусіди Русі вже були християнами). 986 року у Візантії спалахнув заколот знатi проти імператора Василія II Болгаробійця. Він звернувся по допомогу до київського князя. За допомогу Володимир забажав руку Анни, сестри імператора. Василій II висунув умову - щоб киïвський князь охрестився. Володимир виконав вимогу та прийняв хрещення в 988 року, надіслав військо та допоміг придушити заколот. Імператор свого слова не дотримав. У відповідь Володимир Святославич улітку 989 року взяв в облогу візантійський Херсонес Таврійський у Криму, а восени здобув його. У цьому місті київський князь і взяв шлюб із імператорською сестрою, згодом Володимир повернув Херсонес як викуп за наречену. 990 року, з поверненням до Киева, князь почав активно запроваджувати християнство на Русі. Хрещення дало стимул для розвитку держави і культури.
Володимир доклав зусиль до розбудови Києва. За його правління постала Десятинна церква Богородиці (996 р.) та розбудовано т.зв. «град Володимира» - киïвський дитинець. Площа фортеці, оточена новими дерево-земляними укріпленнями, займала 10 га. Система валів дитинця включала кiлька воріт. У місті зводилися нові будівлі, зокрема й князівські палаци.
Заключення династичних шлюбів за часів Володимира сприяло зміцненню дипломатичних зв'язків з Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією, Священною Римською імперією, князь започаткував відносини з Вірменією.
За Володимира Русь утвердилася як одна з найбiльш розвинених краïн тогочасної Європи.
Помер князь Володимир раптово у 1015 році.
