Висоцький шлях до Незалежності України
Висоцький шлях до Незалежності України
У зв’язку із підготовкою до тридцятої річниці Незалежності нашої держави спробую подумки пройти висоцькими українськими історичним стежками. І маю честь розповісти про таке.
Одними з перших височан, які боролися за землю і волю України були учасники революційних подій 1917-1920років і серед них: Макоїд Василь Кирилович, Нагорний Андрій Сидорович, Рожко Тимофій Семенович, Рожко Іван, Макаревич Іван Романович. Також активними учасниками вищеназваних подій були також: Сидорчук Захар, Кухар Павло Семенович, Сидорчук (Нагорна) Юстина Тихонівна, Мишковець Феодосія. Всі вони та більшість жителів містечка вітали падіння Російської імперії та утворення Української Народної та Української Радянської Республік. Бо сподівалися на волю та здійснення найзаповітнішої мрії більшості безземельних височан, мати свій клапоть землі та сите життя родин. Тоді їх мріям не вдалося здійснитися, бо у 1921 році нашу землю загарбала Польща. Боротьба височан продовжилася ще майже на двадцять років, аж до 1939 року. Вже починаючи з 1924 року організувалося Висоцьке антипольське підпілля. Незважаючи на жорстокий терор окупаційної влади і особисту тюремну а той і смертельну загрозу, височани не полишали боротьби за волю. Загинули у цій боротьбі: Дворецький Степан Павлович, Щур Іван Дмитрович, , Савончук Михайло Петрович, Боровик Нішка Яхилівна та інші. Гідно пройшли польські катівні: Малько Самійло Микитович, Малько Лука Степанович, Левін Мойша Соломонович, Маєвський Григорій Андрійович, Черкас Іван Денисович, Дворецький Григорій Антонович, Опанасик (Юдко) Феодосія Іванівна, Мальком Марія Пантелеймонівна , Нагорні Іов та Іван Порфировичі, Щур Ілля Сергійович (1902-1943) та інші.
Найзаповітніша мрія височан про свою Батьківщину таки здійснилася у 1939 році. Тоді нарешті Висоцьк став українським. Це відбулося завдяки Мальку Самійлу Микитовичу, голові Висоцького тимчасового волосного комітету, депутату Народних Зборів Західної Білорусі. За наказом місцевих передвиборних зборів височан саме він вступив на Народних Зборах Західної Білорусі у м. Білосток (Польща) з вимогою: Висоцьк віднести до України. Була прийнята відповідна постанова цих Зборів, а пізніше рішенням Верховної Ради України та рішенням Верховної Ради СРСР Висоцьк став українським. Внаслідок цього Висоцьк і Висоцька волость була включена до Сарненської округи Ровенської області, а вже у 1940 році був створений Висоцький район в складі Ровенської області з центром у містечку Висоцьк. Тоді відбулися Вибори до Верховної Рали України по Висоцькому виборчому округу №326. Народним депутатом України була обрана Акилина Панасівна Хомич (1913-1943), голова Пізненської сільської ради Висоцького району.
Боротьба продовжилася і в роки Другої світової війни. На смертельний бій стали наші земляки з фашистським окупантом. Та нажаль нарізно. Одна частина у військових формуваннях Червоної Армії та партизанах, друга у формуваннях Бульби (Боровця), а з 1943року в ОУН-УПА. Жахливими були втрати у війні та братовбивчому двобої у повоєнний період аж до 1952року. Всього Висоцьк втратив понад 2800 душ своїх жителів. Перемога була здобута, але мрії більшості височан про власну землю все ж не здійснилися. Відразу ж після звільнення від окупації радянська влада, що повернулася, продовжила суцільну колективізацію, яку завершила у Висоцьку у 1950році. Селяни продовжили важку працю на колгоспних полях за не високу плату і трудодні з надією отримання Україною Незалежності. Вона прийшла аж у 1991році, тобто лише 30 років тому. Тоді, нарешті, мати -годувальниця була розподілена між її трудівниками через розпаювання. Активними учасниками руху до Незалежності України були: Рожко Григорій Артемович, Легка Тетяна Архипівна, Богатько Григорій Борисович, Богатько Сава Борисович, Сташиба Дометій Мефодійович, Дубатовка Ніна Андріївна. Опанасик Валентина Петрівна, Верес Анастасія Петрівна та інші.
Умови життя сьогодні дуже змінилися, а праця на землі стала не легшою і вона вже не дає можливості простим височанам жити лише за рахунок неї. Не просто приходиться заробляти на хліб насущний кожному з нас, часто навіть вже й далеко за межами Висоцька. Але ми віримо що це тимчасово. Головне ми вільні.
Однак, хоч у 1991році волю ми отримали мирним шляхом, про те вже сім років приходиться зі зброєю в руках захищати нашу Україну і втрачати найкращий цвіт і майбутнє нашої Батьківщини. Бог милував Висоцьк від таких жертв, але за ці роки випробувань мужньо захищали нас і нашу державу семеро наших земляків а саме:
Бруцький Василь Васильович (1981р.н.),
Галабурда Сергій Вікторович (1988р.н.),
Гловацький Володимир Валерійович (1996р.н.),
Муха Микола Миколайович (198р.н.),
Опанасик Олександр Анатолійович (1985р.н.),
Попко Микола Васильович (1987р.н.),
Твардовський Валентин Миколайович (1983р.н.).
Продовжують служати в АТО Креденсир Богдан Адамович та Креденсир Петро Богданович і інші.
Нині проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, а значить також захищають нас і Україну:
Коваль Михайло Павлович (2000р.н.), с. Висоцьк,
Козубовський Василь Васильович (2001р.н.), с. Вербівка,
Козубовський Микола Володимирович (1992р.н.), с. Вербівка,
Ольховик Петро Петрович (2000р.н.), с. Людинь,
Петрушко Владислав Васильович (2002р.н.), с. Рудня,
Сидорчук Валентин Ігорович 2000р.н.), с. Висоцьк,
Хомич Анатолій Ігорович 2000р.н.), с. Партизанське,
Хомич Василь Русланович (2000р.н.), с. Рудня,
Щур Олександр Олександрович, с. Висоцьк та інші.
Тридцять років ми живемо у вільній і незалежній державі, ми любимо і дорожимо нею та віримо в її щасливе мабутнє. Тож користуючись передсвятковою нагодою хочу привітати всіх жителів Висоцької сільради з 30-ю річницею Незалежності України. Миру, здоров’я, добра та статків кожному земляку та процвітання матінці Україні щиро бажаю.
Г.Яцута
