Всеукраїнський день вишиванки
Історія вишиванки
Вишиванка є не тільки традиційним українським одягом, а й оберегом. Символи і кольори, які використовуються при вишивці, володіють певним змістом.
Традиційно вишивали дівчата, які готували собі посаг, збираючи його в спеціальний скриню. Небагата дівчина могла похвалитися 30-40 сорочками, середнього достатку – 50-70, а багаті – 100.
Сорочку для немовляти вишивала мама чи бабуся, під час роботи співали пісні і молилися. Вважалося, що так вишиванка стає справжнім оберегом.
У ХІХ столітті Іван Франко почав носити вишиванку з піджаком, привертаючи увагу незвичайним поєднанням і зробивши його популярним.
У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишиванок, після чого в Європі почався бум української вишивки, а в самій Україні почалися перші наукові вивчення цього національного одягу.
Колекція Dolce&Gabbana
На даний момент фрагменти української вишивки використовують багато відомих дизайнерів, серед яких Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana.
Значення орнаментів
В українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні.
Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками.
А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль.
Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками.
Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду.
Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже це символ буйства, любові і молодості.
А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.
Географія вишиванки
Сорочки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими.
Техніка вишивання Харківської області має дуже багато спільного з формами вишивки, які встановилися в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні рельєфні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком.
Вишивки Полісся – прості й чіткі за композицією. Ромбовидна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою по білому-сірому тлу льняної полотнини – графічно чітка.
Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості по композицією. Чіткість ритму посилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на біло-сірій полотнині.
Для Чернігівської області характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками.
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини – білий, коралово-червоний, відтіняє чорний.
У південних областях України техніка вишивки має багато спільного з усталеними правилами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.
Для подільських сорочок характерні барвистість і різноманітність швів. Типовим є стібок “павуком”, яким позначають вставки на рукави, клинці. В орнаментах подільських вишивок переважає один колір – чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього жовтого або зеленого.
На півдні Тернопільської області типовою є вишивка бавовняними нитками з згущують стежками: окремі елементи обводятся кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та кольоровий ефект.
Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов, зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових стібків.
Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.
У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, білий фон не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.
На Буковині крім рослинних і геометричних мотивів користуються популярністю і зображення тварин, вишитих гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Вишивальний матеріал – бісер, шовк, вовна, срібні і золоті нитки, металеві блискітки.
Гуцульські вишивки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, багатством сполучень квітів, головним чином червоного з жовтим і зеленим, причому домінує червоний колір.
Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зиґзаґу в різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним, застосовуються як білий, так і багатобарвний орнаменти.
